Бачимо багато критичних коментарів від абсолютно різних людей стосовно перепоховань українських діячів минулого в Україні.
Аргументи дуже різні, але всі вони зводяться до однієї тези: не на часі.
З нашої точки зору - це не так.
Ворог веде проти українців екзистенційну війну, яка відбувається не лише тут і тепер.
Московити намагаються відібрати у нас майбутнє та стерти минуле, заперечити сам факт існування української нації: "Украіни нікогда нє било", "Украіну прідумал Лєнін", "украінци - одурманєнниє рускіє" і т.д., і т.п., - твердження, які всі ми чули, та, що важливіше, твердження, які підкріплються реальними діями ворога: викривленим переписуванням історії, промиванням мізків дітям на окупованих територіях, розграбуванням та вивезенням музейних експозицій, тотальним знищенням всього, що нагадує про Україну.
Вважаємо за доречне процитувати Миколу Кравченка, який здобув вічне життя в бою на початку повномасштабного вторгнення:
Нації без історії - це те, чого немає. Нація взагалі не існує в один конкретний момент. Це спільнота позачасова (відносно людського віку) і вона одночасно триває в минулому і сьогоденні, спрямовуючи свій рух у третій часовий проміжок - майбуття. Адже цю спільноту складають і мертві, і живі, і ще не народжені одночасно. Нація - це надродина, що мандрує часом.
Вшанування Героїв минулого - це утвердження національної спадковості, їх перепоховання в Україні - декларація безкомпромісності боротьби.
Війна стала каталізатором багатьох процесів, що мали відбутися кілька десятиліть тому. Відкладати їх надалі безглуздо. Інакше навіщо нам взагалі Український інститут національної пам'яті?
Карпатська Січ
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
