26 серпня, село знову навколішки зустрічало ще одного загиблого Героя – 33 -річного старшого стрільця - вогнеметника 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А0998, старшого солдата Юрія Черничка.
Юрій народився 13 листопада 1992 року в селі Осій однойменного старостату. У родині виховувалося троє дітей – два сини й дівчинка. Юрій навчався в місцевій школі. Не цурався роботи, до всього гаразд. Поки жив батько, допомагав із копанням могил.
7 лютого 2024 року Юрій Черничко був призваний на військову службу по мобілізації Хустським РТЦК та СП Закарпатської області. Служив старшим стрільцем - вогнеметником 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А0998. Загинув нещодавно 22 серпня під час захисту суверенітету України внаслідок удару FPV-дрона противника по ПДП «ТРЕМБІТА» 1-го механізованого батальйону в/ч А0998 в районі населеного пункту Дружківське Донецької області…
26 серпня під дзвони місцевих церков траурний кортеж вирушив з Іршави у супроводі автівок ветеранів, представників ветеранського простору «Вдома». В с. Ільниця, через яке проїжджали, на трасу масово вийшли працівники й працівниці підприємства «Берег -кабель», «К»лен», учні й вчителі Ільницького ЗЗСО І-ІІІ ступенів, спортивно -гуманітарного ліцею.
Вже в рідному селі Осій учні й учениці Осійського ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. Ф. Потушняка зустрічали із розгорнутими великими стягами по обидва боки дороги, яку до рідної домівки Захисника України встелили квітами й лампадками. Біля місцевої початкової школи на колінах стояли директорка закладу із дітками, котрі тримали в руках стяг.
Біля будинку, що в гірському присілку Лази на сина чекала мати. «Юре, ти обіцяв вернутися домів взимку, а тебе привезли у труні. Як я буду жити без тебе?! – голосила мати. Настоятель Свято - Михайлівського греко - католицького храму Юрій Пайтина провів панахиду. Тут на столику були викладені нагороди бійця, серед яких орден «За мужність» ІІІ ступеня, медаль «За оборону міста Часів Яр» тощо.
Звідти рушили в центр до храму, несли курагов (символ закарпатського весілля), адже Юрій одружитися не встиг. З десяток священників із різних сіл, військовий капелан Іван Бундзяк відслужили Чин похорону. Храм був переповнений людьми. У прощальному слові вже згаданий о. Юрій Пайтина порівняв жертовність українських військових, зокрема Юрія, із жертовністю Ісуса Христа. Жертва військових стає насінням свободи для майбутніх поколінь. «Нам залишається молитися з новопреставленого Юрія, за кожного з нас, за Україну. А ще – поважаймо один одного, підтримувати й допомагати. В єдності - наша сила», - підсумував о. Юрій.
Вшанувати Захисника України окрім родини, прийшло багато односельчан, друзів, священнослужитель із православного храму села, а також очільник Іршавської громади Віктор Симканинець, староста Іван Попович. Аж із Краматорська приїхали й побратими Юрія, яких одразу впізнала мати загиблого захисника.
Після проповіді й прощального листа, військовослужбовець зачитав і вручив родині пам’ятний лист від Головнокомандувача генерала Михайла Драпатого на знак глибокої вдячності та жертовне служіння в лавах ЗСУ.
Колона вирушила на кладовище, що неподалік дому. Там є сільська Алея Слави, де ховають загиблих Захисників України. З почестями поховали і Юрія. За словами старости, Осій вже має 8 загиблих Захисників та 5 зниклих безвісти.
Не так давно захисник мав відпустку й приїжджав додому, почав перекривати дах будинку, де мешкав з матірю. «Спілкувався з Юрієм. Він хотів мати власну родину, завести господарство. Я казав, що допоможу, - розповідає староста Іван Попович. – Юра хотів жити, хотів газдувати». «Великий добрак», - так характеризують односельці.
У селі кажуть, що захисник Юрій ніби передчував власну смерть. За добу до дня загибелі, 21 серпня, він телефонував багатьом знайомим в селі, питав, як справи. Наступного дня додзвонитися до нього вже не змогли…
"Юрій для мене був, як брат, -ділиться з нами, не приховуючи сліз, побратим Євген Беля, який спеціально приїхав на похорон з частини. - Я дуже хотів, щоб Юра одружився, щоб не був сам". Євген додає: "Ми разом пережили пекло. Війна не вибирає, завтра на місці Юри можу бути я чи хтось із наших побратимів". Євген добре пам'ятає, що служили разом рік і 2 місяці, з них майже рік виконували бойові завдання "на нулі" за кількасот метрів від ворога.
За час проходження служби Захисник Юрій Черничко зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував зразково, користувався авторитетом серед колег, був добре підготовленим військовослужбовцем, мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Завжди був ввічливий та чуйний до оточуючих. Проявив мужність та героїзм, стійкість та рішучість, був вірним військовій присязі та Українському народу.
У воїна залишилася мати Вікторія, сестра та брат.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
