Про це повідомив представник Уповноваженого ВРУ з прав людини у Закарпатській області Андрій Крючков.
" Важливе рішення щодо відновлення прав людини у випадку незаконного призову ухвалив Закарпатський окружний адміністративний суд.
У справі №260/4848/26 від 04.08.2026 суд розглядав ситуацію, коли чоловіка було призвано на військову службу під час мобілізації, хоча на момент прийняття відповідного рішення він мав законне право на відстрочку.
Надалі наказ ТЦК та СП про його призов був оскаржений у судовому порядку, визнаний протиправним та скасований. Судове рішення набрало законної сили.
Однак на практиці виникла інша проблема: попри скасування наказу про призов, чоловік продовжував перебувати у статусі військовослужбовця та залишався у списках особового складу військової частини.
Він звернувся до командування з рапортом про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу, однак отримав відмову.
Позиція військової частини ґрунтувалася на тому, що стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» №2232-XII містить перелік підстав для звільнення з військової служби, але окремо не передбачає такої підстави, як «визнання мобілізації незаконною» або «скасування наказу про призов».
Тому людина була змушена повторно звернутися до суду.
Саме в цій частині рішення суду є особливо важливим.
Суд фактично розмежував дві різні правові ситуації.
Перша - коли особу законно призвали на військову службу, але вже під час її проходження виникли обставини, які відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» можуть бути підставою для звільнення.
І друга - коли незаконним був сам призов від самого початку.
Це принципово різні ситуації.
Якщо суд уже встановив, що наказ про призов був протиправним, то питання полягає не просто у пошуку додаткової підстави для звільнення у статті 26 Закону.
Йдеться про усунення наслідків незаконного рішення державного органу та відновлення становища, яке існувало до його прийняття.
Саме тому суд дійшов висновку, що правові наслідки протиправного наказу не можуть продовжувати існувати так, ніби первинне рішення державного органу було законним.
У результаті військову частину було зобов’язано звільнити військовослужбовця з військової служби та виключити його зі списків особового складу.
Ця справа важлива не лише для конкретної людини.
Вона порушує значно ширше питання — яким має бути ефективний механізм відновлення прав людини, якщо незаконність призову вже встановлена судом.
Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює категорії військовозобов’язаних, які за наявності передбачених законом підстав не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Тому наявність законно оформленої відстрочки — це не формальність і не обставина, яку можна оцінити вже після прийняття рішення про призов.
Вона має бути перевірена та врахована до прийняття відповідного рішення посадовою особою.
Не менш важливим є і виконання судових рішень.
Стаття 129 Конституції України визначає обов’язковість судового рішення як одну з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання органами державної влади, їх посадовими та службовими особами.
А стаття 6 КАС України закріплює принцип верховенства права.
Важливе значення має і практика Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Рисовський проти України» сформульовано принцип належного урядування: ризик помилки державного органу не повинен перекладатися на людину, яка від цієї помилки постраждала.
Саме тому кожне рішення у сфері мобілізації має бути не лише формально оформлене, а й законним, обґрунтованим та прийнятим виключно в межах наданих законом повноважень.
Нагадуємо вимогу статті 19 Конституції України: органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
У разі порушення цих вимог має наставати невідворотна юридична відповідальність, в тому числі кримінальна.
Жодна посадова особа не може підміняти собою державу чи закон - вона зобов’язана діяти виключно в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України." - повідомив Крючков.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
