До початку повномасштабного вторгнення Олександр Орос жив звичайним цивільним життям. Майже 20 років чоловік провів за кермом. Здавалося, його маршрут був давно визначений. Проте 24 лютого 2022 року все змінилось.
У цей день Олександр був у рейсі. Повертався з Києва, коли побачив, як над містом запалало небо. Спочатку було не зрозуміло, що відбувається. Згодом, уже по дорозі, він спостерігав військову техніку й остаточно усвідомив, що почалася війна. У той момент чоловік вирішив для себе стати на захист країни. Вже у квітні 2022 року Олександр так і зробив. Він не обирав конкретного підрозділу чи посади - просто хотів бути корисним. Так він розпочав службу у Мукачівському прикордонному загоні.
Пройшовши базову військову підготовку, а після неї вирушив на передову.
Перший бойовий вихід. Окопи, обстріли, холод, дощ і лютий мороз... Такими були перші вісім місяців служби на Луганщині.
Олександр пригадує, як важко йому було зробити перший постріл. Далі, він просто розмежував поняття між людиною та ворогом. Просто потрібен був час, аби морально підготуватись.
Прикордонник чітко усвідомлював заради чого взяв у руки зброю.
Вдома у військовослужбовця залишилося двоє синів і найбільше йому хотілося, щоб їхнє майбутнє було мирним.
Молодший син Олександра захоплюється військовою атрибутикою, а старший, як і мріяв, цьогоріч вступив до медичного закладу.
За роки служби військовослужбовець навчився не лише володіти різними видами зброї, але й став оператором безпілотних літальних апаратів.
Олександр не будує довгострокових планів. Каже, що сьогодні його головне бажання - перемога та повернення усіх військових додому.
«Я сподіваюся і хочу вірити в те, що ми вистоїмо і все буде добре. Я в цьому впевнений. Ми все ж таки вийдемо на свої державні кордони, а найголовніше - діти житимуть у вільній країні», - говорить прикордонник.
Долучайся до Мукачівського прикордонного загону:
м.Мукачево, вул. Недецеі, 45
066 020 26 62
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
