«Я прийшов у Збройні Сили наприкінці 2020 року. Спочатку пройшов перевірку, поїхав на полігон, потім навчання. На фахову підготовку потрапив як розвідник-далекомірник. Певний час виконував завдання і в районі ООС», — пригадує Артем.
Після повернення з ООС Артем поїхав у відпустку. А через два тижні отримав команду на збір.
Перші дні повномасштабної війни він пам’ятає чітко:
«Вдень ми працювали, вночі поновлювали боєкомплект. І вночі також стріляли. Фактично не спали, бо можливості просто не було. Відстрілялися і знову змінювали позицію. Бо ворог відповідав.
Так минув перший місяць: виїхали, відпрацювали, змінили позицію. Знову виїхали. Знову відпрацювали».
Згодом Артем зайнявся артилерійською розвідкою. Його завданням було знаходити противника, визначати його переміщення та коригувати вогонь. І саме тоді у цій роботі з’явився новий інструмент — дрони:
«Я починав взагалі з “Мавіків”. Спочатку це була розвідка. Хоча на той момент вона була не дуже потрібна, тому що техніку ми могли бачити в бінокль. Вона стояла напроти нас у посадках. А з появою “Мавіків” ми почали бачити її вже з висоти».
Тоді дрон був насамперед очима для артилерії. Сьогодні він став ще й зброєю.
«Перший місяць, коли тільки з’явилися дрони, ми почали впроваджувати їх у роботу, компонуючи з артилерією. Було знищено в перший день декілька одиниць ворожої техніки».
Поступово з’явилися скиди, ударні безпілотники, нові боєприпаси. Те, що спочатку робили майже експериментально, перетворилося на повноцінний напрямок бойової роботи.
За його словами, був момент, коли на одній ділянці стояло близько 40 одиниць ворожої техніки. Після серії результативних ударів противник просто прибрав її.
«Ми вранці зробили обліт, а техніки немає. Взагалі пусто. За одну ніч усе виїхало».
Відтоді змінилися і дрони, і боєприпаси, і сама війна. Сьогодні Сармат із побратимами переважно працює по ворожій артилерії та логістиці. За один із найрезультативніших періодів, протягом півтора тижня, їхній екіпаж уразив більше 12 гармат. Не менш важлива ціль — логістика.
«Якщо боєприпаси не доїжджають до районів зосередження, противник починає економити БК. І відповідно інтенсивність обстрілів зменшується».
Одна з останніх цілей, яка особливо запам’яталася Сармату, була більш як за сто кілометрів. Ворожа військова вантажівка, замаскована під цивільну.
«Вони зараз фактично всю військову техніку, тягачі, бензовози й техніку, яка працює на логістику, маскують максимально цивільно».
За кілька років Артем пройшов шлях від далекоміра до сучасних ударних безпілотних систем. І саме ця робота сьогодні тримає його у війську. Йому подобається освоювати нові технології, допомагати створювати екіпажі та бачити, як ініціатива перетворюється на результат, бо командування допомагає та підтримує ініціативи:
«В нас молоді командири не ставлять палки в колеса. Допомагають в ідеях, кажуть: “Що потрібно? Допоможемо, знайдемо, купимо, зробимо”. Головне, щоб це принесло користь».
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
