Готуючи старшу дитину до появи молодшого братика або сестрички, батьки найчастіше розповідають про чудового партнера для ігор, яким вона неодмінно обзаведеться. Уявіть розчарування дитини, коли замість «соратника», якого вона так довго чекала, мама приносить з пологового будинку маленьке немовля. Правильно підготувати дитину до появи вдома малюка - ціле мистецтво! Почніть з розповідей старшiй дитині про новонароджених, покажіть їх фото. Позгадуйте, якою вона сама була маленькою, як росла, навчалася повзати, ходити, як багато часу ви проводили разом. А тепер всьому цьому вам разом належить навчити молодшого малюка. Не варто відразу приголомшувати дитину інформацією, що тепер ви весь вільний час будете проводити разом з немовлям, а їй доведеться потерпіти. Частіше надсилайте її на прогулянку з татом чи бабусею, а якщо дитина достатньо доросла, запишіть в два-три гуртки. Виберіть час, який ви зі старшою дитиною щодня будете проводити разом (наприклад, ввечері з 9 до 10). Так, навіть після появи малюка у первістка збережеться відчуття стабільності.
Помилка 1. Рекомендація «порівну ділити любов і ласку» - це утопія. Будь-яка мама знає, що при всьому бажанні однаково обдарувати і немовля, і старшого своєю увагою, та ще й про чоловіка не забути, вона не зможе. Тим не менш важливо, щоб старша дитина знала і мала підтвердження тому, що вона так само любима, щоб не відчувала себе відчуженою. Дивіться на неї люблячим поглядом, хваліть, тискати, обіймайте міцніше. Розповідайте, як вам важко зараз і як добре, що поруч є вона - ваша допомога і підтримка. Розкажіть казку про те, як жив-був на світі хлопчик, у якого з'явилася сестричка, він думав, що тепер мама його розлюбить, а вийшло по-іншому - сестричка виросла і стала грати з ним, а мама любила всіх однаково.
Помилка 2. Призначити старшого на роль «дорослого». На жаль, з появою в родині нових дітей, починається розподіл ролей: старший і молодший, розумний і веселий, трудяга і ледар. Роль «дорослого», приписана первістку, не завжди приймається їм, а подітися, як то кажуть, нікуди. Виникають проблеми: дитина починає вередувати, смоктати пальці, писатися по ночах. Цим вона намагається сказати батькам «я теж ще маленька, мене треба любити і жаліти, а не змушувати робити те, що я не хочу». Гра в «старшого» повинна залишатися тільки грою. Розпишіть дитині переваги дорослого віку, натякніть, що вона, на відміну від брата/сестри, вже може їсти солодощі, не спати до пізнього вечора, вміє сама чистити зуби і виконувати важливі мамині завдання. Поясніть, що маленький - такий безпорадний, що йому дуже потрібна допомога всіх членів сім'ї (таким чином ви поставите дитину на одну сторону з вами, а малюка - на іншу). Корисно іноді говорити про новонародженого, як про іграшку або особисте досягнення старшого: «Яка у тебе хороша сестричка». Важливо, щоб вiн відчув, що це не тільки мамина дочка, але і його сестричка.
Помилка 3. Ревнощами ваша старша дитина намагається сказати, що їй не подобаються зміни в ваших стосунках. Вилаявши її або покаравши за виявлені почуття, ви формуєте в неї скритність і вчите затаювати злість. Якщо виникли ревнощі, не засуджуйте дії старшого малюка. Поговоріть з ним, обговоріть, що саме йому не подобається, постарайтеся все пояснити і розкласти по поличках. Якщо дитина-інтроверт, спробуйте поговорити з нею у дусі активного слухання: «Ти злишся на братика, ти б дуже хотів, щоб його ніколи не принесли з пологового будинку...». Робіть паузи у власнiй мовi, даючи дитинi висловитися, усвідомити свої почуття. Ведіть розмову таким чином, щоб малюк відчував, що ви сильно любите його і не хочете, щоб з ним або з його братиком/сестричкою що-небудь трапилося. Прослідкуйте за собою, напевно в мові, у вчинках ви постійно демонструєте старшому, що оберігаєте від нього маленького. Можливо, варто іноді міняти їх ролями, кажучи, наприклад, 4-місячному малюку: «Не тягни братика за волосся, йому ж боляче». Тим самим ви продемонструєте, що турбуєтеся за обох дітей. Не віддавайте другій дитині іграшки першого, навіть якщо вони йому вже не потрібні. Виділіть у будинку приміщення, куточок, куди малюкові не можна. І ні в якому разі не передавайте ласкаві слова, якими ви ніжно називали старшого, молодшому. Нехай в кожного буде своє миле домашнє ім'я.
Помилка 4. Багато батьків карають дітей за принципом старшинства - хто доросліший, той і винен. Інші намагаються з'ясувати, хто став причиною сварки? На ділі виявляється, що ні один, ні інший варіант не є вірними. У першому випадку очевидна несправедливість. У другому - потурання ябеди. Якщо діти сваряться, б'ються або щось зламали, зупиніть їх. Не допитуйтеся, хто був заводієм. Припиняйте спроби ябеди. Наведіть дітей на думку, що злитеся ви саме тому, що вони самі не можуть вирішити своїх проблем, не можуть знайти компроміс у конфлікті. У крайньому випадку карайте обох. Але й хвалити теж треба обох. Давайте малюкам загальні доручення, вчіть їх допомагати один одному, хваліть їх колективну працю. Уникайте покарань одної дитини в присутності іншої, це ні до чого доброго не приведе.
Найбільша помилка батьків, які очікують другого малюка, - упевненість в тому, що саме в їхньому випадку ревнощів вдасться уникнути. Звести до мінімуму - можливо, але щоб їх не було зовсім - практично неймовірно. Дитина повинна пройти через почуття ревнощів, причому найважчим буде момент, коли старший зрозуміє, що немовля з'явилося в будинку надовго і назад його, як іграшку в магазин, не віднесуть. Завдання люблячих батьків - максимально згладити ревнощі старшого, прощати спалахи гніву і намагатися допомогти дитині впоратися зі своїми почуттями. І тоді напевно з часом ваш первісток буде люблячим і вірним помічником у вихованні підростаючого малюка.
