Раніше ми були впевнені, що благополучних сімей у нас, в країні розвинутого соціалізму, значно більше, ніж сімей алкоголіків, нероб чи просто неосвічених людей з брутальною поведінкою, для яких є звичним насильство щодо жінок та дітей. Ми змалку засвоювали істину про те, що "сміття з дому виносити не можна!". А це означало повне замовчування тих трагедій, які розгорталися за зачиненими сімейними дверима. Нам, правоохоронцям, нерідко доводиться дивуватися з приводу злочинної поведінки того чи іншого підлітка: "Як це могло статися? Адже він із благополучної родини, батьки відомі і поважні люди, а він..." А він, виявляється, в дитинстві не раз був свідком приниження матері, навіть побиття, часто і сам ставав жертвою домашнього насильства. І тепер підліток цей негативний досвід (а для нього норму поведінки) переносить у власне життя.
Ситуація, коли насильство в сім'ях стало майже буденним явищем, завдає великої соціальної та моральної шкоди суспільству. Виховання дітей в умовах насильства призводить не лише до втрати найдорожчого для людини - життя та здоров'я, а ще й програмує нове покоління на здійснення насильства, утвердження аморальних стандартів поведінки в сім'ї, колективі, у суспільстві в цілому.
Насильство в сім'ї відбувається у всіх секторах суспільства, незалежно від релігії, раси, сексуальних вподобань, професійного та освітнього рівня. Особи, які чинять насильство, намагаються одержати владу та контроль над їхніми близькими партнерами.
Протидія насильству в сім'ї вимагає від працівників служб соціального забезпечення, правоохоронних органів, громадськості, постійних зусиль, спрямованих на попередження та розкриття злочинів, скоєних у сімейному середовищі.
Крім того, досить непросто відрізнити насильство від конфліктних ситуацій, спорів, які виникають в будь-якій родині та є підгрунтям для подальшого розвитку здорових сімейних стосунків. Межа полягає в наступному: якщо конфлікти в подружжі розв´язуються на засадах компетентності, тобто виходячи з того, хто краще розуміється на тому чи іншому питанні, то мова про насильство не йде. Ситуація ж, коли основним способом вирішення тих чи інших спірних питань стає принцип «хто сильніший, той і правий» або головною метою є не стільки дійсне вирішення проблеми, скільки доказ власної правоти за будь-яких умов та будь-якими шляхами, є благодатним підгрунтям для виникнення насильницьких стосунків. До того ж для фіксації сімейного насильства в подружніх стосунках має бути наявним елемент агресії, тобто мотивації заподіяння шкоди.
Як свідчить практика, близько половини сімейно-побутових конфліктів залишаються латентними аж до моменту скоєння злочину, тобто потерпілі не бажають, а найчастіше соромляться повідомляти про факти насильства в сім'ї або не вірять у можливість реальної допомоги з боку правоохоронців. Тому, одним з основних завдань державних органів виконавчої влади, громадських організацій, органів внутрішніх справ є протидія насильству в сім'ї, а також роз'яснення населенню, що приховування подібних фактів робить можливим скоєння таких злочинів і надалі.
Від того, наскільки чуйно, зважено та відповідально будуть ставитися до цієї проблеми всі органи та установи, на які законом покладено здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї, значною мірою залежить моральне здоров'я суспільства.
Як свідчить статистика, близько 90 % потерпілих від насильства в сім'ї є жінки та діти.
Аби привернути увагу громадськості до двох актуальних проблем: попередження насильства в сім’ї та торгівлі людьми, а також активізації діяльності громадських об’єднань і державних установ з метою попередження насильства, захисту прав жінок та чоловіків щороку, з 25 листопада по 10 грудня, в багатьох країнах світу під егідою ООН проводиться глобальна акція під назвою "16 днів проти гендерного насильства" приурочена до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства стосовно жінок.
Оскільки протидія усім формам насильства, забезпечення прав людини є безпосередніми завданнями, які втілюються в життя правоохоронними органами, тож працівники міського відділу міліції також приєдналися до цієї акції.
Відповідно до Сімейого кодексу України сім´я є первинним та основним осередком суспільства. ЇЇ складають особи, які спільно проживають, пов´язані спільним побутом, мають взаємні права та обов´язки. Сім´я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
До членів сім´ї належать:
- подружжя;
- батьки й дитина;
- брати й сестри;
- дід (баба) й онуки;
- усиновителі (усиновитель) й усиновлений (удочерена);
- вітчим (мачуха) й пасинок (падчерка).
Закон України «Про попередження насильства в сім´ї» визначає насильство в сім´ї як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім´ї по відношенню до іншого члена сім´ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім´ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров´ю. Насильство в сім´ї може бути вчинено тільки членом сім´ї. З визначення насильства в сім´ї витікає, що дане явище має чотири основні форми – фізичне, психологічне, сексуальне і економічне насильство.
Фізичне насильство в сім´ї – умисне нанесення одним членом сім´ї іншому члену сім´ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров´я, нанесення шкоди його честі і гідності.
ПРИКЛАДОМ фізичного насильства є : гр-н К. проживає у шлюбі зі своєю дружиною Н. близько 12 років. Після звільнення його з роботи 11 місяців тому, він почав систематично вживати алкогольні напої та постійно сваритися з дружиною. Під час однієї з таких сварок, чоловік побив жінку, що призвело до її госпіталізації.
Психологічне насильство в сім´ї – насильство, пов´язане з дією одного члена сім´ї на психіку іншого члена сім´ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров´ю.
ПРИКЛАДОМ психологічного насильства є : чоловік з дружиною перебувають у шлюбі з 1992 р. Мають спільних двох дітей. У 1999р., у зв´язку зі зловживанням чоловіком алкогольними напоями, веденням аморального способу життя та постійними погрозами застосування насильства, вона розлучилася з ним. Але через відсутність іншого місця проживання жінка разом з дітьми була змушена і після розлучення продовжувати проживати в одному помешканні зі своїм колишнім чоловіком, але в різних кімнатах. Протягом більше 10-ти років після цього постійно чіплявся до колишньої дружини та до дітей, погрожував їм, ображав, залякував та іншими діями робив їхнє життя нестерпним. Через постійний страх перед ним, сильні душевні хвилювання та напружену атмосферу вдома у жінки почалися психічні розлади і вона потрапила в психоневрологічний диспансер.
Сексуальне насильство в сім´ї – протиправне посягання одного члена сім´ї на статеву недоторканість іншого члена сім´ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім´ї.
ПРИКЛАДОМ сексуального насильства є: гр-ка С. одружена з гр. Б. з 1998 р. З 2004 р. в сім´ї постійно відбувались сварки через те, що Б. зловживав алкогольними напоями. Під час однієї з таких сварок Б. почав змушувати свою дружину вступити з ним у статевий зв´язок, стверджуючи, що це є її обов´язком перед ним як дружини. Щоб зламати опір дружини, чоловік наніс декілька ударів, а потім згвалтував.
Економічним насильством в сім´ї визнається умисне позбавлення одним членом сім´ї іншого члена сім´ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров´я.
ПРИКЛАДОМ є: гр-н С. був прописаний і проживав із своїм батьком в одній квартирі, але через конфлікт з батьком, на 5 років поїхав навчатися в інше місто. Після закінчення навчання, повернувся додому, але двері не зміг відчинити, оскільки замок був змінений. Коли прийшов батько, то не впустив сина до квартири і на подальші синові вмовляння відповідав відмовою. Отже, дії батька визначаються як економічне насильство, так як С. іншого місця проживання немає і крім того, у квартирі залишилися його особисті речі та одяг, на які постраждалий має передбачене законом право, а батько умисно позбавляє сина житла та речей.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім´ї»:
Попередження насильства в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї.
До загально-соціального попередження насильства в сім'ї відноситься вся сукупність заходів держави, суспільства, органів місцевого самоврядування, спрямованих на :
- зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;
- побудову сімейних відносин на паритетних засадах, почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
- утвердження почуття обов´язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;
- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовоного та фізичного розвитку.
Спеціалне попередження є загальною назвою сукупності різноманітних конкретних заходів одноразового чи тривалого характеру, що мають за мету:
- скоротити кількість проявів насильства в сім'ї;
- послабити сімейне неблагополуччя;
- не допустити вчинення фізичного, сексуального, психологічного і економічного насильства або припинити віже почате насильство.
Спеціальне попередження може виявлятися у винесенні захисного припису, поставленні особи на профілактичний облік, винесенні офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, направленні кривдника на проходження корекційної програми.
Спеціальні заходи залежно від моменту їх здійснення поділяються на заходи профілактики і заходи припинення.
Заходи профілактики насильства в сім'ї спрямовані на завчасне виявлення сімей, де існує загроза виникнення насильства, відвернення причин і умов, що сприяють його скоєнню, або обмеження їх впливу, а якщо можливо, то й їх усунення та створення достатнього захисту від насильницьких посягань для кожного члена сім'ї.
Заходи з припинення насильства в сім'ї – це оперативні заходи, спрямовані на фізичне переривання початого насильства. Заходи припинення застовуються в критичних ситуаціях, коли життю і здоров´ю жертви насильства в сім'ї загрожує небезпека.
У випадках, коли має місце склад правопорушення, одночасно із заходами з попередження насильства в сім'ї застосовуються заходи юридичної відповідальності (адміністративної, цивільної, кримінальної) за вчинення насильства в сім'ї.
помічник начальника по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області
капітан міліції Людмила ФЕЄР
