120 днів на позиції провів Євген з Ужгорода. Військовий захищає країну в складі 101 окремої бригади територіальної оборони на Сумщині.
Зайшли на позицію в березні 2026 р., а вийшли вже влітку. Військовий розповідає, що найважчими речами ці місяці були штурми, КАБи і газ. Коли розпочалась газова атака, він перебував внизу в бліндажі. Раптом зрозумів, що двоє побратимів, які чергували, перестали розмовляти. Хлопці, які піднялися глянути — теж замовкли. Всі, крім «Живчика», вратили свідомість: згадує, що його врятувало те, що перебував у ямі.
Побратим, який був поруч з ним, ще подавав ознаки життя, інші ж 4 не рухались. Він, навіть, встиг доповісти по рації, що на позиції 4 «двохсотих». Та раптом побачив, що один з військових дихає — тоді він почав стягувати всіх вниз у заглиблення, де почав реанімувати їх. Зрештою, всі залишились живі.
Вихід з позиції був надзвичайно складним. До нього готувались заздалегідь, намагались робити якісь найпростіші вправи — адже від багатомісячного перебування в обмеженому просторі всі ослабли.
Дорога довжиною 22 кілометри зайняла 3 доби. Пересувались невеликими дистанціями, кожен ривок вивірявся на секунди, в небі постійно літали ворожі дрони. За проявлену мужність командування зробило подання на відзначення військового нагородою.
До війни Євген працював покрівельником на підприємстві в Ужгороді. Незважаючи на військові труднощі, він завжди зберігає оптимізм — звідси і позивний, який дали чоловіку побратими: «Живчик».
Вдома на військового чекають дружина і двоє дітей. «Заради їхнього майбутнього ми і воюємо, захищаючи життя наших рідним. Якщо це не зробимо ми — то хто?» - ділиться своїми думками Євген.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
