Від Луганського аеропорту до рекрутингу у 128 ОГШБр: Історія головного сержанта Валерія


Його військовий шлях розпочався у 18 років, одразу після закінчення школи. Вибір був невипадковим: більшість родичів Валерія були кадровими військовими, тому військова справа, дисципліна та відповідальність були близькими йому змалку.
«Після закінчення 11 класів вирішив для себе вступити до війська, саме на контрактну службу. У 2014 році контрактна служба у Збройних Силах України була перспективою номер один в Україні», — згадує Валерій.
Улітку 2014 року він потрапив на Луганщину у складі 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Спочатку проходив військову службу розвідником, згодом став механіком-водієм БМП-2. 
Виконував бойові завдання, забезпечував логістику, доставку необхідного та підтримку оборони опорних пунктів.
Одним із важливих напрямків його служби став Луганський аеропорт. Валерій пам’ятає, як за кілька місяців територія, яка спочатку ще зберігала більшість будівель, перетворилася на руїни внаслідок постійних обстрілів.
«Станом на кінець серпня 2014 року аеропорт був фактично зрівняний із землею», — пригадує військовий.
Тоді, попри молодий вік, Валерію довелося швидко дорослішати, набувати досвіду та вчитися діяти в умовах війни. Триматися у складних обставинах йому допомагали побратими та злагодженість підрозділу. На його переконання, саме професійність, взаєморозуміння та довіра між військовослужбовцями є запорукою ефективного виконання завдань.
За роки служби Валерій пройшов значний професійний шлях: від розвідника та механіка-водія до посад у сфері автомобільного забезпечення, а згодом — головного сержанта. Його бойові заслуги відзначені орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Срібний Едельвейс».
Сержантську службу Валерій вважає насамперед відповідальністю за людей. Адже справжній сержант має не лише добре знати свою справу, а й бути прикладом для підлеглих, підтримувати їх та допомагати долати труднощі.
«Сержант — це опора. Це вчитель. Це людина, до якої можна звернутися, і вона допоможе. Це місток між солдатами та офіцерами», — пояснює він.
Сьогодні Валерій продовжує службу на посаді рекрутера 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Його завдання — допомагати цивільним зробити усвідомлений вибір і знайти посаду відповідно до власних навичок, досвіду та здібностей.
Він переконаний, що сучасне військо потребує фахівців різних напрямків, а тому важливо побачити потенціал кожної людини та допомогти їй реалізувати себе у військовій справі.
«Ми дивимося на те, що людина любить, чим володіє, у якому напрямку може відкрити свій найбільший потенціал», — розповідає рекрутер.
Робота Валерія починається з першої розмови та триває до моменту укладання контракту. Він знайомиться з кандидатами, розповідає про наявні вакансії, допомагає зорієнтуватися у можливостях служби та обрати напрямок, у якому людина зможе бути найбільш корисною. Для нього важливо, щоб вступ до війська був не спонтанним рішенням, а свідомим кроком, заснованим на розумінні власних можливостей і відповідальності.
Чи шкодує Валерій про свій вибір, пройшовши понад десятиліття служби, бойових випробувань і професійних змін? 
Відповідь однозначна:
«Відповідальність, дисципліна, звитяга — це найголовніше, що наразі є. І я аж ніяк не шкодую про той вибір, який зробив раніше».
Від 18-річного юнака, який зустрів війну на Луганщині та долучився до забезпечення оборони Луганського аеропорту, до досвідченого військовослужбовця, нагородженого за мужність і відданість Україні, та рекрутера, який сьогодні допомагає іншим долучитися до війська. 
Його історія це понад десять років служби, професійного зростання, випробувань і відповідальності. А головне це готовність не лише самому залишатися в строю, а й передавати свій досвід тим, хто сьогодні робить перший крок до військової служби.


TelgramПідписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
рейтинг: 
  • Подобається
  • 0
Залишити коментар