18 листопада 2026 року, Іршавська міська територіальна громада попрощалася із 33 -річним гранатометником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А4534 (63-й батальйон) 110 -ї ОБМр Дмитром Куліковим.
Дмитро Куліков народився 19 жовтня 1990 року в селі Софіївка Донецької області. Мешкав із батьками та сестрою. У 2008 -му році закінчив Олександрівську загальноосвітню школу №1 І-ІІІ ступенів на Донеччині. Працював на різних роботах, до душі припала робота із деревиною, працював на пилорамі. У липні 2020 році став батьком - народилася донечка Софійка, розповіла дружина Юлія. Вона ж поділилася, що її донечку від першого шлюбу Уляну, Дмитро виховував і любив як рідну. Чоловік мав чимало друзів, дуже любив риболовлю.





31 березня 2024 року Дмитро Куліков прийняв присягу і став на захист рідної країни. Службу проходив у військовій частині А 4534 у складі 63 -го батальйону 110-ї ОМБр. Служив гранатометником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
Та вже за два місяці (17 травня того ж року) вважатиметься зниклим безвісти. Два важкі роки пошуків і надії, що чоловік повернеться додому живим, що донечки побачить батька…
Родина здавала ДНК. І от кілька днів тому дружина отримала сповіщення – чоловік загинув того ж травня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу та штурмових дій противника поблизу населеного пункту Архангельське Покровського району Донецької області…
18 листопада воїна Дмитра Кулікова ховали у селі Брід Брідського старостату Іршавської міської територіальної громади. Саме це село нещодавно стало другим домом для дружини Захисника Юлії. Через російську агресію сім'я була змушена залишити рідний дім. Саме війна забрала від них чоловіка та батька, саме війна забрала рідний дім… Нині родина мешкає у хрещеної, яка переїхала сюди рік тому. «Ми хотіли поховати Діму вдома на Донеччині, але у нас вже не ховають. Дуже складна ситуація», - коментує Юлія. Жінка дякує сусідам за підтримку.
Траурний кортеж із тілом полеглого воїна вирушив з патологоанатомічного відділення Іршавської міської лікарні. Іршавчани проводжали загиблого Захисника України разом, влаштувавши «живий коридор», а ветерани ветеранського простору «Вдома» - автоколону із стягами.
Учні Брідської ЗЗСО І-ІІІ ступенів разом із місцевим людом влаштували «коридор» до місцевого Свято-Михайлівського храму. Тут вже чекали його настоятель - о. Юрій Павлович та настоятель Свято-Покровської церкви в сусідньому селі Дешковиця о. Василь Шерегій. У храмі відбувся чин похорону за участю десятка священників. Вшанувати Захисника прийшов голова Іршавської МТГ Віктор Симканинець, староста Іван Земянський, ветерани війни із ветеранського простору «Вдома», сусіди, односельчани.
Військовослужбовець зачитав і вручив дружині Захисника України, пам’ятний лист від Головнокомандувача генерал – майора Михайла Драпатого на знак глибокої вдячності та жертовне служіння в лавах ЗСУ.
По завершенні похорону почалася величезна злива, небо теж плакало. Поховали Захисника Дмитра Кулікова на сільському кладовищі по вулиці Гірській.
Вічна пам'ять і шана тобі, Герою! Щирі співчуття родині.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook