ГАЗ-М-20 «Побєда» (рос. «Победа» — «Перемога») — радянський легковий автомобіль, що серійно виготовлявся на Горьківському автомобільному заводі в 1946–1958 роках.
Перший радянський легковий автомобіль з несучим кузовом і один з перших у світі багатосерійно випускавщийся автомобіль з кузовом понтонного типу — без виступаючих крил і їх рудиментів, підніжок і фар.
Серійний випуск автомобілів «Побєда» розпочався 28 червня 1946 року. Всього було випущено 235.999 машин, включаючи 14.222 кабріолетів і 37.492 таксі.
Після Великої Вітчизняної війни ГАЗ тимчасово відновив випуск довоєнної легкової моделі — ГАЗ-11-73, що представляла собою модернізований варіант застарілого ГАЗ-М1, конструкція якого в свою чергу сходила до автомобіля Ford B моделі 1934 року. Але цей автомобіль був в цілому застарілим: найбільші нарікання викликали неекономічний двигун, коробка передач без синхронізаторів, механічний привід гальм, застарілий зовнішній вигляд, посередня плавність ходу і відсутність багажника.
Початковий період.
Урядове завдання на проектування нового легкового автомобіля Горьківський автозавод одержав у лютому 1943 року, відразу після перемоги під Сталінградом. Після показу Сталіну автомобіль із серійним номером ГАЗ-М20 було вирішено назвати «Побєдою».
Урядове завдання на проектування нового легкового автомобіля Горьківський автозавод отримав в лютому 1943 року, проте вважається, що на той час на заводі вже був складений перспективний типаж післявоєнного модельного ряду, у тому числі - і «легковика» середнього класу.
Перші ескізи виконав художник В. Бродський в 1943 році, на них машина вже має таку ж понтонну боковину і кузов «фастбек» з похилою задньою стінкою, як і майбутня серійна «Побєда», але в іншому на неї не схожа і візуально більш архаїчна, з виконаним в стилі кінця тридцятих років оформленням країв кузова – зокрема, з вузькою решіткою радіатора напівкруглого перетину; V-подібне лобове скло доповнено невеликими скельцями з боків, як на ряді іноземних моделей; задні двері підвішені на задніх петлях, і відкриваються по ходу руху.
Кінцевий же вигляд автомобіля був вироблений в роботах художника-конструктора Веніаміна Самойлова.
Спочатку машина проектувалася під індексом ГАЗ-25 і девізом «Родіна» (рос. Родина – укр. Батьківщина), — пізніше вони були замінені на звичні «двадцятку» і слово «Побєда».
Перші «Побєди», яким призначено було стати родоначальниками післявоєнного покоління автомобілів марки ГАЗ, зійшли з конвеєра горьківського автозаводу 28 червня 1946 року.
І за назвою, і за технічними рішеннями це була справжня перемога радянської конструкторської школи того часу — перша цілком самостійна, а не скопійована із закордонних аналогів автомашина. Її кузов навіть послужив прикладом для наслідування: за відгуками фахівців, кузов британської Standard Vanguard 1947 року випуску зовні дуже нагадує обриси «Побєди».
ГАЗ-М20 був першим вітчизняним автомобілем з несучим кузовом і першим у світі автомобілем з кузовом «безкрилої» форми, виконаним не для зовнішнього ефекту, а для прискорення й здешевлення виготовлення кузовних штампів і відмінних аеродинамічних показників.
Форму кузова «Побєди» запропонував молодий дизайнер В. Самойлов. Продумана форма кузова, закінченість ліній і велика кількість хромованих деталей додавали машині елегантний і респектабельний вигляд.
У салоні «Побєди» вільно розміщувалися 5 чоловік, в автомобілі вперше були встановлені електричні покажчики поворотів, стоп-сигнали і звуковий сигнал високого і низького тонів. З того часу двухтональний сигнал став фірмовою особливістю автомобілів марки «ГАЗ». Машина також мала незалежну підвіску передніх коліс (уперше на автомобілях «ГАЗ»), гідравлічний привід гальм, 3-ступінчату коробку передач із синхронізаторами і V-подібне лобове скло, що стало відмінною рисою цієї моделі.
При спорядженій масі 1,46 т найбільша швидкість «Побєди» складала 105 км/год, розгін з місця до 100 км/год займав 46 секунд, а витрата палива — 11 л на 100 км. Для забезпечення економічності був обраний чотирьохциліндровий двигун робочим об'ємом 2,1 літри замість шестицілиндрового, що передбачалося у початковому варіанті.
Опель «Капітан»
Варшава М-20
Покращилася посадка, з'явився обігрівач, так що водії могли знехтувати інструкцією, відповідно до якої, зобов'язані були возити із собою мішечок із сіллю для протирання замерзлого скла. У задній частині кузова розташовувався об'ємний багажник, у якому містилося запасне колесо. «Побєду» відразу ж помітили за кордоном й оцінили конструкторські та технічні достоїнства машини. Саме з ГАЗ-М20 починається експорт автомобілів «ГАЗ».
«Побєда»
«Побєда» неодноразово модернізувалася. Поряд з базовою моделлю з кузовом «седан» випускалися модифікації з кузовом «кабріолет», а також таксі і «швидка допомога». Під час освоєння цілинних земель був створений комфортабельний позашляховик ГАЗ-М72, що не мав на той час аналогів у світовому автомобілебудуванні.
Найсильнішою стороною «Побєди» була здатність працювати на будь-яких дорогах, що зафіксовано навіть в енциклопедії з історії світового автомобілебудування Джорджано.
У музеї історії Горьківського автозаводу розповіли, що за 12 років виробництва з конвеєра підприємства зійшли 235 999 автомобілів, названих на честь перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Польська ж варіація цього автомобіля за назвою «Варшава-223» вироблялася аж до 1973 року і перевершила за чисельністю випуску свій оригінал — їх було випущено 253 тисячі.
