Москвич-410 — радянський повнопривідний автомобіль, що випускався в 1957, — 1961 рр. на Московському заводі малолітражних автомобілів (МЗМА). Фактично був повнопривідним варіантом седанів Москвича-402 і Москвича-407 з посиленим кузовом і іншими доопрацюваннями, орієнтованим для потреб сільських жителів. У 1959—1960 рр. випускався також полнопріводний універсал Москвич-411. Випуск повнопривідних автомобілів на МЗМА був згорнутий на початку 60-х через недостатність виробничих потужностей у зв'язку із зростанням експортної програми «Москвич-407». Всього у 1957—1961 рр. було виготовлено 11 890 автомобілів сімейства «Москвич-410», включаючи близько 1,5 тис. універсалів «Москвич-411».
«Москвич-410», на відміну від «402-ої» моделі отримав посилений кузов, рульовий механізм від ГАЗ-М-20, масляний радіатора, оригінальний передній провідний міст з шарнірами рівних кутових швидкостей типу «Бендікс-вейсс», двоступінчату роздаточну коробку з ручним включенням, залежну передню підвіску на подовжених ресорах і гідравлічні амортизатори типу важеля (що краще переносили грязь, на відміну від телескопічних на базовій моделі). Були також застосовані шини збільшеного розміру 6,40-15" із спеціальним «всюдихідним» малюнком протектора, що дозволило збільшити дорожній просвіт до 220 мм, як у ГАЗ-69 і підвищило прохідність. Автомобіль міг долати брід до 0,3 м і підйому крутизною до 33 градусів. Модернізований в 1958 році «Москвич-410Н» і універсал «Москвич-411», виробництво якого почалося роком пізніше, отримали новий потужніший двигун і 4-ступінчасту КПП від «Москвича-407». Передавальне число редуктора головної передачі заднього моста було зменшене (при цьому силовий діапазон трансмісії зріс з 8,25 до 8,9), що збільшило максимальну швидкість на 10 км/год.
[media=http://www.youtube.com/watch?v=a_u8tbcUNe0]
