13 євреїв з Америки з виноградівськими коренями приїхали до нашого міста напередодні великого свята Пурим, яке відзначають іудеї всього світу. Гості з Нью-Йорка були приємно вражені тим, що синагога у Виноградові відроджується з руїни. Благословенною назвали вони справу, котру з ініціативи народного депутата Івана Бушка здійснює депутат міської ради, приватний підприємець Йосип Шерегі. Щирі слова вдячності, захоплення та найщиріші побажання на адресу мецената лунали з вуст правнука славного рабина Шмілк Шмелки Клайна, про якого наш часопис писав торік, – Мехила Клайна.
Свято Пурим співпадає з річницею смерті славнозвісного ребе, що свого часу молився в стінах виноградівської синагоги. Отож, візит був, як і щороку, спланованим. Усі 13 паломників довго і щиро молилися в капличці на єврейському кладовищі, що на вул. Українській у Виноградові. А затим уважно і з цікавістю оглянули стан проведення реставраційних робіт синагоги. В її стінах перед далекою дорогою гості з Нью-Йорку помолилися, сфотографувалися на згадку з меценатом і востаннє глянули на фасад милої серцю споруди. Далі шлях єврейських паломників проліг до Хуста, Буштина, затим до Польщі, словом, до місць захоронень предків.
А «Новини Виноградівщини» принагідно запросили до розмови благодійника – ініціатора справи реставрації виноградівської синагоги Йосипа ШЕРЕГІЯ.
– Йосипе Йосиповичу, як, власне, виник задум стосовно реставрації синагоги? До Вас зверталася єврейська община?
– Ні. Задум виник спонтанно. Проїжджаючи вулицею Пушкіна, на якій розташована синагога, я звернув увагу на те, в якому вона плачевному стані. Так не повинно бути, тим більше, у наш час, коли інші громади активно будують та реставрують свої храми. А єврейська община невелика, сама вона не в змозі взяти на себе таку справу. Отож, маючи можливість, допомагаю цій громаді. Своїм задумом я поділився з народним депутатом Іваном Бушком, який на той час був першим заступником голови ОДА. Іван Іванович схвалив мою ідею, ми вирішили, що правильно буде відродити синагогу, бо вона все-таки займає свою нішу в історії Виноградова. Тішуся, що навіть зараз, на стадії проведення реставраційних робіт, вона вже має кращий вигляд. Принаймні, схвальні відгуки і слова вдячності американських євреїв, які напрочуд радіють, що синагога просто на очах постає з руїни, додають наснаги.
– Який об’єм реставраційних робіт уже вдалося здійснити?
– До фінішу ще далеко, але 60-відсотковий рубіж, я думаю, ми подолали. До кінця року завершимо реставрацію фасаду будівлі та благоустрій прилеглої території. Плануємо також провести опалення. А ось реставрація внутрішньої частини будівлі – питання перспективи. Це й загалом буде копітка справа, яка передбачає вивчення всіх деталей традицій оздоблення і облаштування синагоги.
– Звідки Вам вдалося отримати фотоматеріали, згідно яких проводяться реставраційні роботи?
– Дещо надала мені місцева єврейська община, дещо надіслали з Нью-Йорку. Наприклад, вихідець з Виноградова Готесман сам запропонував свою допомогу в наданні інформації. Ми підтримуємо зв’язок, я розповідаю йому про пройдені нами етапи реставрації і його це дуже цікавить. Для вивчення деталей реставраційних робіт я та скульптор Михайло Колодко їздили до Угорщини, побували в Будапештській синагозі.
– Коли плануєте завершити всі реставраційні роботи?
– Думаю, до фінішу дійдемо орієнтовно через два роки. Адже саме оздоблення внутрішнього інтер’єру споруди потребуватиме найбільше часу і зусиль.
– З якими труднощами Ви зіткнулися в ході проведення реставраційних робіт? Що цікаве можете розповісти про синагогу і її реставрацію?
– Труднощів додали комунікації. Приміром, люди будь-як «врізують» собі електроенергію чи не вдумливо проводять каналізацію. Виходити з таких реалій і ситуацій, повірте, нелегко. А щодо цікавинок, то в ході проведення робіт знайдено центральне кругле вікно синагоги, яке в стіну було замуроване, мабуть, під час ремонтів, коли культову споруду в Радянський період облаштовували під інші потреби. Виявили ми й іншу, не менш цікаву річ – зшиті у формі м’яча і наповнені соломою дві шапки в’язнів концтабору, ймовірно, виноградівських євреїв. Історична реліквія, замурована в стіну, добре збереглася. Навіть солома не потрухлявіла, вицвіли хіба що смуги на шапках. Трохи приведемо м’яч до ладу і віддамо до музею. А щодо іншої реліквії, то вікно засклимо і встановимо на його історичне місце.
– А яким ще церковним громадам Ви допомагаєте?
– Православним, греко-католицьким, зрештою, я не роблю різниці. Хто звертається – тим і допомагаю (чи в ремонті, чи в будівництві храмів).
– І останнє питання. Йосипе Йосиповичу, перепрошую, Ви маєте єврейські корені?
– Так, моя бабуся по батьковій лінії була єврейкою. У нас в Ізраїлі є родичі. Тож, ніде правди діти, певні зобов’язання я все-таки відчуваю. І щось рідне, якісь глибинні почуття живлять мене в справі реставрації синагоги.
Новини Виноградівщини
Ганна КОБАЛЬ
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
