Проректор Ужгородського національного університету, професор Роман Офіцинський належить до елітарного клубу знавців філософської думки, передусім – некласичної філософії XXстоліття.
Він упорядкував і написав післямову до книжки Федора Потушняка «Я і безконечність (Нариси історії філософії Закарпаття)»(2003р.). Так само його перу належить есе«Василь Довгович (1783 – 1849) і Федір Потушняк (1910 – 1960): інтригуюче протистояння генія і влади»(2004 р.). А в першому цьогорічному числі популярного журналу іноземної літератури «Всесвіт», що вже виходить в Україні 88 років, з’явилася стаття Р.Офіцинського «Світ живе надією». У ній ідеться про французького філософа, письменника і громадського діяча Жана-Поля Сартра (1905 – 1980), котрому у 1964 р. було присуджено Нобелівську премію з літератури.
Р.Офіцинський цілком резонно доводить свою тезу про те, що Сартр не зміг дати відповідей, переконливих для наступного покоління невдоволених соціальними контрастами і станом демократії у світі, включно з Францією.
Не менш цікавою є постановка питання «Хто ж такий філософ Сартр?». Дозволимо собі процитувати відповідь Офіцинського: «Той, хто спонукає запустити двигун критичного розуму, діяльного пізнання кардинальних проблем універсуму. Одночасно бачимо те, що найлегше якому-небудь мислителю вишукувати й продукувати сентенції про загал, коли там його нема особисто. Позаяк не всі ми піддаємося гіпнотичному сяйву, то не всі можемо слідувати за ним. Бо серед почутих аргументів в’язанка слабких, які не проходять крізь фільтр сприйняття. Можемо тільки холоднокровно відслідкувати кардіограму його думок у різні життєві періоди. Ця правдива кардіограма знадобиться, коли сприйматимемо мислителя серцем – як людину притомну, від життя, а не кабінетного теоретика, для якого людство неосяжне без насильства.
Жан-Поль Сартр прогнозував ментально-часову метаморфозу, згідно з якою символічний кінець історії стане початком ери моралі – життя людей одних для інших. У цей прихід раю хотілося б вірити і гнобителям, і пригноблених. Але у теорії. Бо радикальними можуть бути наміри, а не дії, насильні дії, де непомітний перехід уявних «народних героїв» до виправної колонії закоренілих злочинців. Воістину складний світ, і жахливий. Споконвіку. Але він живе надією. Живе».
Краще, мабуть, і не скажеш. На прохання одного з учнів Сартрафілософа Жана-П’єра Барустаттю Р.Офіцинського перекладено для публікації також і французькою мовою.
УжНУ
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
