Центр є внутрішнім підрозділом Благодійного Фонду «Спільнота Золотого Віку» і відкривається з благословення Архієпископа і Митрополита Львівського (УГКЦ) владики Ігора (Возьняка) та ініціативи мирян,
Як зазначають ініціатори, на жаль, в Україні протягом усіх двадцяти років незалежності розвиваються різні секти та псевдорелігійні рухи. Більшість людей знає про існування таких явищ і навіть розуміє їхню небезпеку. Однак ці самі люди, які розуміють небезпеку псевдорелігійності, часто вважають що ця проблема їх не торкається. Мовляв, що це проблема осіб бідних, малоосвічених, слабких, наївних. Однак, як показує час та дослідження, усе частіше жертвами таких угрупувань стають освічені, заможні члени суспільства. Як з’ясувалось, українці практично є беззахисними перед подібними деструктивними впливами.
Мета організації – допомогти на практиці усім потребуючим. Кожна людина має право на повну інформацію про угрупування, до якого належить (як позитивну так і негативну). Працівники центру поважають релігійні та світоглядні переконання кожного, кому потрібна порада, захист чи інша допомога. Основні пріоритетні принципи роботи центру – шанування гідності кожної особи, незалежно від її конфесійної приналежності.
Центр працюватиме за такими напрямками:
інформувати зацікавлених осіб та установи про характер і способи діяння сект, псевдо-релігійних груп;
накопичувати релігієзнавчу інформацію, власні матеріали та досвід центру;
підвищувати рівень суспільної свідомості, стосовно функціонування сект: розпізнавати загрози які вони несуть, вчити уникати вербування, вміти розпізнавати критерії сект, здійснювати заходи безпеки;
профілактична та психологічна допомога;
медіаційні кроки, що полягають по відновлюванні контактів між членами визначеної групи і їх близькими (за умови обопільної згоди зацікавлених сторін).
Адреса центру: площа святого Юра, 5, Львів. Електронна пошта: iakir.s.z.v@gmail.com.
Довідка.
Нагадаємо, у Ватикані оприлюднено «Декларацію Конгрегації віровчення щодо канонічного статуту «самозваних греко-католицьких єпископів із Підгірців» Іллі Догнала, ЧСВВ, Маркіяна В. Гітюка, ЧСВВ, Методія Р. Спіржика, ЧСВВ, і Роберта Оберхаузера». У документі найвищого органа Апостольської столиці, що стосується питань віри (колись ця конгрегація мала у назві слово «інквізиція»), засуджують діяльність цієї групи колишніх василіян і погоджуються, що Конгрегація «не визнає дійсності їхніх єпископських свячень і всіх свячень, ними уділених чи які будуть уділені».
Таким чином було поставлено крапку у справі цієї групи, яку тепер усе частіше називають сектою, котра вже кілька років намагається розколоти УГКЦ, а також проникла в інші Церкви, зокрема до РКЦ і деяких православних.
Про цю групу говорять уже роками, неодноразово УГКЦ виносила свої вердикти у цій справі, зверталася із застереженнями до вірних і влади. Декілька разів представників групи Догнала затримували за протиправну діяльність. Суд приймав рішення про заборону їх реєстрації як релігійної організації. Проте ця група надалі діє, її лідер, якого мали депортувати, надалі перебуває, за певними даними, на території України, причому відомо, де основний осередок догналітів. Сьогодні ця група діє насамперед на території Львівщини, проте її активні осередки є в інших західних областях. А певну активність зафіксовано у столиці та центральних областях.
Історія групи Догнала (її ще називають «підгорецькі отці») цікава сама по собі. Її засновник – громадянин Чехії Антонін Ілля Догнал – спочатку був римо-католицьким священиком, працював парохом у селі, пізніше захопився рухом харизматичної онови, зацікавився східною духовністю та вирішив змінити обряд на східний. Із цією метою Догнал вступив до новіціату Чину святого Василія Великого (ЧСВВ) у Польщі. Уже там почали здійснювати окремі від інших братів молитовні практики, що не могло подобатися керівництву василіян.
2003 року Догнал спробував зареєструвати окрему громаду УГКЦ у Чехії без погодження з церковною владою. Серед української громади Праги тоді твердили, що Догнал сам хотів стати єпископом, тому підняв цей бунт. Проте саме як захисники УГКЦ в Чехії о. Догнал і його прихильники з’явилися наступного року в Україні, і тому на початках він навіть здобув певний авторитет у колах УГКЦ.
У селі Підгірці до них із різних куточків Галичини приїздили групи вірян. Проте вже скоро стало зрозуміло, що, використовуючи харизматичні здібності лідера, Догнал і К° почали вести антицерковну пропаганду, бунтувати вірних проти проводу УГКЦ. Тому ще 2004 року тодішній Глава УГКЦ Патріарх Любомир Гузар звернувся до керівництва Львівської ОДА з проханням «заборонити в’їзд в Україну чи перебування в Україні» цим монахам, які ведуть тут деструктивну діяльність. Із подібним проханням Глава УГКЦ звертався і до вищих державних органів.
На початку 2005 року їх було остаточно виключено з ЧСВВ і це рішення затвердила Конгрегація для східних Церков. Понад те, у декреті про виключення констатовано, що вони, відповідно до церковних законів, самі позбавили себе єдності з католицькою Церквою, тобто перестали бути католиками.
Натомість діяльність групи Догнала стала ще більш агресивною і скерованою проти керівництва УГКЦ. До них у Підгірці продовжували їздити автобуси з вірними, а їх організацією займалися навіть особи, які працювали в УГКЦ. Зважаючи на те, що інформації про реальну антицерковну діяльність групи було мало, а активності та харизматичності в проповідях їм не бракувало, кількість прихильників швидко зростала. У центрі проповідей було засудження «духу цього світу», керівництво УГКЦ вони пов’язували із цим «духом», а себе вважали рятівниками людства. Особливо активно догналіти нападали на владику Любомира (Гузара) за його думки, висловлені у книзі-інтерв’ю. Слова були вирвані з контексту, перекручені й подані так, що нібито Глава УГКЦ захищає гомосексуалізм. Ці фальсифікації лягли в основу численних листів і звернень, які продукували «отці з Підгірців».
Під вплив групи Догнала потрапили не лише групи вірних у різних куточках Галичини, а й цілий монастир сестер василіянок у Брюховичах під Львовом. Сьогодні тут діє неформальний центр групи.
Остаточно стало зрозуміло, що догналіти творять розкол, коли 23 березня 2008 року чотири очільники групи – А.Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Роберт Обергаузер та єдиний серед них українець Маркіян Гітюк – проголосили себе католицькими єпископами. В УГКЦ й у Ватикані чітко заявили, що їх ніхто не номінував на єпископів. За такі дії, відповідно до канонічного права, їх визнали такими, що відпали від Церкви.
У відповідь догналіти «відлучили» провід УГКЦ, провідних мирянських активістів, навчальні заклади, журналістів і редакції видань, які про них уже тоді писали. Вони «відлучили» від католицької Церкви кардиналів, цілі національні єпископські конференції з усього світу. Вони намагалися і досі намагаються проникнути у церковні, переважно римо-католицькі, кола в різних країнах Європи. Рік тому випливла інформація, що догналіти через своїх засланих агентів намагалися захопити один із найстаріших монастирів в Італії, навіть висували ультиматум керівництву монастиря віддати їм усе своє майно і кошти.
Ще скандальнішою була діяльність групи Догнала в Україні. Відомо, що Догнал та його однодумці перебували тут без спеціальної візи з правом на релігійну діяльність. Проте вони знайшли хороших покровителів серед політиків і урядовців. За словами очевидців, у Підгірці до них приїздили відомі політики, серед них найчастіше згадують народного депутата Оксану Білозір. Вони продовжують утримувати у селі храм, який є частиною комплексу Підгорецького замку і юридично належить Львівській картинній галереї. Варто зауважити, що їм неодноразово було відмовлено у держреєстрації, а тому вони як релігійна група (власна назва – Українська правовірна греко-католицька церква) не можуть володіти жодним майном.
Відчувши підтримку, догналіти почали вдаватися до активних публічних заходів. Вони спробували захопити приміщення Стрийського єпархіального управління УГКЦ, парафії на Львівщині та Тернопільщині. Із Дрогобича й інших міст надходила інформація, що опрацьовані ними адепти записують на лідерів секти своє майно. Набуло розголосу аматорське відео, на якому догналіти постригають у монастир дівчину всупереч волі батьків. Потім виявилося, що ця дівчина з дуже заможної сім’ї і на неї оформлено багато родинного майна.
Минулого року особливого розголосу набула інформація, коли три сестри василіянки з догналітського монастиря купили у приватної фірми приміщення колишньої каплиці на Збоїщах у Львові і почали там незаконну перебудову. Це приміщення ще з початку 1990-х намагалися повернути собі отці редемптористи, законні власники майна. Місцеві мешканці, зрозумівши, хто це, почали протидіяти догналітам.
Ця справа дала поштовх активнішим виступам проводу УГКЦ і звичайних мирян проти діяльності групи Догнала. Восени 2011 року з’явилася інформація, що в Догнала закінчився термін візи, а СБУ не планує більше впускати його в Україну. Проте немає достовірної інформації, де зараз перебуває А. І. Догнал, чи не переховується в монастирі у Брюховичах.
Нині фахівці-релігієзнавці та богослови говорять, що вчення догналітів є сумішшю християнства і східних практик. Лікарі-психіатри, які особисто побували на служіннях догналітів, констатують практики зомбування і гіпнозу, які там використовують. Люди, які побували на реколекціях у догналітів і не потрапили під їх вплив, згадують про них як про пекло.
Коли діяльність догналітів стала публічнішою, виявилося, що під час процесу люстрації в Чехії випливло й ім’я Антоніна Догнала, який був завербований ще чехословацькою комуністичною спецслужбою під іменем «Тонек».
Догналіти спекулюють на боротьбі з «гомодиктатурою» і ювенальною юстицією (відповідні наклейки у громадському транспорті вже всі мали змогу бачити), тим самим маніпулюють поглядами вірних і намагаються у цьому питанні вийти на депутатські кола. Рік тому низка західноукраїнських місцевих рад (депутати яких регулярно отримують прес-пакети від догналітів) прийняли популістські звернення проти пропаганди гомосексуалізму, витримані в дусі ідей догналітів. При тому, що догналіти відверто обманюють своїх послідовників і суспільство загалом, кажучи, що ні УГКЦ, ні РКЦ не виступають із осудом цього явища.
І якщо колись УГКЦ намагалася не надавати догналітам публічно великої уваги, то саме висвітлення їх діяльності у ЗМІ за останні рік-два стало однією з причин того, що активність секти в Галичині пішла на спад. Тому не дивно, що за цей рік було зафіксовано кілька їхніх спроб вийти на центральний рівень. І саме там можуть виникнути нові центри діяльності групи на чолі з громадянином Чехії Антоніном Іллею Догналом, який уже рік іменує себе патріархом, а свою групу – католицько-візантійським патріархатом.
Джерело:zik.ua
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
